Кендал Дівіш живе в Канаді й дуже любить каву. Вранці, перед тим як вирушити на роботу, він заїжджає на заправку, щоб купити чашку гарячої кави. Кожну поїздку на роботу чоловік вважає маленькою подорожжю. Кендал — нафтовик, і шлях до його роботи досить довгий — перед кожною зміною йому справді доводиться долати відстань, яку багато хто проїжджає лише під час відпустки.
Взимку в Канаді стоять сильні морози. У такий холодний день Кендал вирушив на роботу, дорогою, як завжди, заїхавши по каву. Дорога була пустельною, тож чоловік дуже здивувався, коли на узбіччі побачив темні плями. Вони сильно виділялися на білому снігу. Кендал вирішив зупинитися й подивитися, що це таке. Підійшовши ближче, він зрозумів, що перед ним маленькі кошенята, які не можуть рухатися — їхня шерсть примерзла до снігу.
Чоловік побачив, що малюки ще дихають, і вирішив забрати їх у машину, щоб зігріти. Але підняти їх не вдавалося — шерсть міцно примерзла. І тоді Кендал згадав про чашку гарячої кави в машині. Напій допоміг розтопити лід, і невдовзі троє кошенят уже грілися в салоні авто.
Кендал подзвонив начальнику й попередив, що не приїде на роботу. Він відвіз кошенят додому, там вони зігрілися, їх помили й обробили від паразитів. Деякий час малюки жили в свого рятівника, але через роботу, яка часто змушує його бути відсутнім по кілька днів, Кендал не міг залишити їх у себе назавжди.
Чоловік почав шукати для своїх підопічних нову родину. Незабаром знайшлися люди, які вирішили забрати всіх трьох кошенят.
