Чоловік не знав, що в кімнаті є камера: я була в жаху, коли побачила, що він робить з донькою під час моєї відсутності 😱😱
Останнім часом мій чоловік почав поводитися дивно. Він став холодним, дратівливим, майже не розмовляв зі мною. Повертатися додому став пізно, вигадував непереконливі виправдання і, що особливо насторожувало — почав уникати спілкування з нашою дворічною донькою. Раніше він душі в ній не чаяв, а тепер міг пройти повз, навіть не глянувши в її бік.
Але була одна деталь, яка остаточно збивала мене з пантелику. Щовихідних, коли мені доводилося виходити на роботу, він сам наполягав на тому, щоб залишитись з донькою. Казав: «Не дзвони мамі, не турбуй рідних. Усе буде чудово. Я сам посиджу з донькою». Він майже благав залишити її з ним, хоча в будні, здавалося, й бачити її не хотів. Це здавалося підозрілим.
Після таких вихідних моя мала ставала невпізнаваною. Вона багато плакала, відмовлялася їсти, не хотіла гратися. А головне — категорично не хотіла йти до батька. Вона стискалася, відверталася, ховалася за мене. Я відчувала, що вона боїться. Але чому?
Місяць я намагалася переконати себе, що це просто збіг, вік, кризовий період двох років. Поки одного дня не наважилася. Перед виходом на роботу я встановила в дитячій кімнаті приховану камеру. Мені було страшно, але я мусила дізнатись правду.
Коли ввечері я подивилась запис, у мене стиснулося серце. Спочатку все було спокійно: донька гралася на підлозі, а чоловік байдуже сидів у телефоні. Але потім я побачила дещо жахливе… 😨😱
Продовження — у першому коментарі 👇👇
Але потім пролунав стукіт у двері. Чоловік відчинив — і в дім увійшла жінка. Молода, доглянута, з самовдоволеною посмішкою. Моя донька одразу замовкла. Чоловік сказав їй: «Іди в кімнату», а потім… замкнув двері на ключ.
Протягом наступної години на записі було чутно розпачливі крики донечки: «Мамо! Ма-ма!» — вона плакала, кликала мене, стукала у двері.
Чоловік не знав, що в кімнаті є камера: я була в жаху, коли побачила, що він робить з донькою під час моєї відсутності.
А тим часом мій чоловік і його коханка сміялися, пили вино й займалися цим просто в нашій спальні. У домі, де жила наша родина. Поки його власна донька, налякана, сиділа сама за зачиненими дверима.
Я не можу передати той жах і той біль, які я відчула в ту мить. Сльози лилися самі по собі. Я почувалася зрадженою, обманутою, спустошеною.
Але найбільше мені було шкода мою маленьку донечку, яку він використав як прикриття для своїх зрад.
Чоловік не знав, що в кімнаті є камера: я була в жаху, коли побачила, що він робить з донькою під час моєї відсутності.
Наступного дня я подала заяву на розлучення і на аліменти. Я зібрала речі, взяла доньку за руку і пішла. Більше жодна жінка, жодна мама не повинна бачити свою крихітку такою — наляканою, зламаною, самотньою.
Ми заслуговуємо на краще. І я це доведу — для неї і заради неї.
