Мати голосно плакала і благала поховати її поруч із донькою, але раптом нахилилась ближче до доньки, помітила щось — і закричала від жаху 😨😱
На похороні панувала гнітюча тиша. Біла зала була заповнена рідними, близькими та друзями, які прийшли попрощатися з молодою дівчиною. Вона пішла раптово — після кількох днів високої температури й загального нездужання. Лікарі сказали: рідкісне запалення мозку, що призвело до зупинки серця. Реанімувати не вдалося.
У труні дівчина виглядала, наче спляча: її обличчя було спокійним, руки складені на грудях. Мати стояла над донькою, не в змозі стримати сліз. Відчай прорвався назовні криком, що пронизав залу, розриваючи серця присутніх.
— Заберіть мене з нею! — ридала жінка. — Я не можу жити без неї! Поховайте мене поруч з нею! Я не хочу більше дихати цим повітрям без моєї дівчинки!
Батько обійняв її, тремтячи від сліз. Рідні підходили по черзі, втішали, витирали очі. Здавалося, горе було настільки сильним, що сама реальність от-от трісне під його вагою.
І раптом…
Мати завмерла. На обличчі з’явився дивний вираз. Вона нахилилась ближче до тіла доньки, примружилась… і побачила це… 😱😱
Продовження — у першому коментарі 👇👇
Вона насилу видихнула:
Мати голосно плакала і благала поховати її поруч із донькою, але раптом нахилилась ближче — помітила щось і закричала від жаху
— Зачекайте… її груди… вона… ДИХАЄ!
Паніка охопила залу. Дехто подумав, що це лише гра уяви — наслідок втоми, горя, нервового зриву. Але тоді й інші почали помічати легкий, ледь помітний рух. Груди дівчини піднімалися й опускалися.
— Вона жива! — вигукнув хтось. — О Боже, вона жива!
Поки одні стояли в шоці, не вірячи власним очам, інші вже викликали швидку. Медиків ледь не збили з ніг, коли вони прибули. Перевірка — пульс є. Тиск слабкий, але стабільний. Дівчину негайно доправили до реанімації.
За добу надійшов діагноз: летаргічний сон. Рідкісний стан, за якого людина виглядає мертвою, але життєві функції зберігаються у сповільненому режимі.
По суті — це глибокий сон, схожий на кому, але зі збереженням шансів на пробудження.
Згодом з’ясувалося, що лікар, який оглядав дівчину, помилився — він не виявив слабкого пульсу. Температура тіла знизилася майже до кімнатної, дихання було ледь вловимим.
Мати голосно плакала і просила поховати її поруч із донькою, але раптом нахилилась ближче — помітила щось і закричала від жаху
Її офіційно визнали мертвою, підписали свідоцтво і почали підготовку до похорону.
Якби не розпачливий материнський крик, якби не той прощальний погляд… дівчину б поховали живцем.
Тепер вона в лікарні, у стабільному стані, і з кожним днем їй стає краще. Мати не відходить від палати й повторює лише одне:
— Це було диво. І я його відчула… серцем.
