Бродяга знайшов у річці дивну коробку й подумав, що це сміття, але коли він її відкрив — ледь не впустив від несподіванки 😱😱
Бродяга, на вигляд якому було років шістдесят, акуратно складав свої снасті у пошарпаний, але міцний рюкзак. Цей рюкзак бачив багато — і дощ, і сніг, і спеку. У ньому лежали баночки з наживкою, гачки, поплавки, мотиль у старій сірниковій коробці. Риболовля була для нього не хобі, а способом виживання.
На ньому був старий потертий плащ, а на ногах — гумові чоботи, знайдені кілька років тому на звалищі. Один був трохи менший за інший, але він уже звик. Спина згиналася під вагою рюкзака, але чоловік випростався і попрямував до річки, як робив це щодня. У нього не було ні дому, ні родини, ні роботи. Іноді хтось підносив йому гарячий чай або шматок хліба, але найчастіше він покладався лише на річку.
Минув приблизно годину риболовлі, коли, тягнучи волосінь, замість риби він витягнув… картонну коробку.
— Знову сміття, — пробурмотів він собі під ніс.
Коробка була важкою. Всередині щось було, і дідусь уже збирався викинути її назад, але раптом почувся дивний звук.
Він напружився. Обережно розірвав розмоклий картон — і серце його на мить зупинилося. Усередині було…
Продовження — у першому коментарі 👇👇
Усередині, тремтячи та пригортаючи вуха, сиділа маленька руда кішка. Худюща, мокра, з очима, повними страху. Вона злякано глянула на нього й тихо нявкнула.
Бродяга знайшов у річці дивну коробку й подумав, що це сміття, але коли відкрив її — ледь не впустив від несподіванки.
Старий не сказав ні слова. Він зняв з себе куртку, загорнув у неї тремтячу кішку й сів просто біля води. Він не був сентиментальним, але щось у цій крихітній істоті наче зрушило старі, заржавілі дверцята його душі.
Він назвав її Іскорка.
З того часу все змінилося. Він став ділитися з нею рибою, укривав її на ніч своєю курткою. Кішка, незважаючи на вуличне життя, швидко одужала й завжди ходила за ним — хвостиком. А одного разу вона буквально врятувала йому життя.
Тієї зими, коли стало особливо холодно, Старий знепритомнів просто на лавці в парку. Він був слабкий, застуджений і голодний. Іскорка не пішла. Вона застрибнула йому на груди, терлася, нявкала, не відходила.
Бродяга знайшов у річці дивну коробку й подумав, що це сміття, але коли відкрив її — ледь не впустив від несподіванки.
Жінка, що проходила повз, помітила дивну сцену й підійшла. Вона викликала швидку. Старого привели до тями. Потім він опинився в притулку, де йому дали гарячу їжу та чисте ліжко. Кішку дозволили залишити з собою.
За кілька тижнів, за порадою волонтера, він влаштувався двірником. Зарплата була невеликою, але її вистачало. Іскорка жила з ним у маленькій комірчині при ЖЕКу. Він сам дивувався, наскільки змінилося його життя.
Він більше не ловив рибу. Тепер у нього була робота, дах над головою — і головне — та, про кого хотілося піклуватися.
