Похилого віку жінка в автобусі почала грубити молодій дівчині й ображати її батьків — але раптом дівчина зробила дещо неочікуване 😱😱
Я їхала додому в автобусі — як завжди після роботи, виснажена до краю. Вечір, люди — такі ж втомлені, обличчя в напівтемряві, уткнулися в телефони.
На одній із зупинок зайшла жінка — років 60, доглянута, модно вдягнена, з тугою зачіскою й акуратною сумкою. Вільних місць, звісно, не було. Вона голосно зітхнула, потерла поперек і окинула сидячих суворим поглядом. Ніхто не ворухнувся.
У кінці салону спала дівчина — юна, розтріпана, з великим рюкзаком і телефоном у руках. Спала по-справжньому: рот трохи відкритий, голова відкинута назад.
Жінка підійшла й пробурмотіла щось собі під ніс. Дівчина не реагувала. Тоді вона смикнула її за волосся й почала лаятися:
— Тебе не вчили поважати старших?! — крикнула на весь автобус.
Дівчина здригнулася, прокинулася, розгублено озирнулася:
— Я… спала. Ви могли просто попросити, — сказала вона спокійно й тихо.
Мовчання. Увесь салон завмер. Жінка, здається, сприйняла її спокій за слабкість.
— Ось і виросла хамкою! Відьма невдячна! — сипала вона, підвищуючи голос.
Ставало ніяково. Дівчина сиділа, ніби втиснувшись у сидіння, але погляд не відводила.
— Ви не мали права мене чіпати, — видушила вона. — Я б встала, якби ви звернулися нормально. А ви одразу — з криком і образами.
Жінка знову розлютилася і раптом почала говорити про її батьків: мовляв, таких треба перевиховувати, безбатченко, невихована…
І тут дівчина зробила дещо, після чого жінка замовкла, а всі пасажири були просто в шоці 😱😱
Продовження — в першому коментарі 👇👇
Дівчина різко дістала пляшку води й вилила її на жінку — акуратно, без істерики, але твердо.
— Не чіпайте моїх батьків, — сказала вона стримано, але з такою впевненістю, що в салоні запанувала крижана тиша.
Жінка оніміла. Хтось хихикнув, хтось ахнув.
Похилого віку жінка в автобусі почала грубити молодій дівчині й ображати її батьків — але тут дівчина зробила дещо неочікуване.
— Може, досить? — пролунав ззаду чоловічий голос.
Підтримали ще кілька пасажирів:
— Вона ж просто спала…
— А до чого тут батьки?
Жінка осіла. Обличчя — мокре, макіяж розплився. Але й дівчина не торжествувала — просто встала, поправила рюкзак.
— Я б, чесно, поступилася. Просто ніхто не попросив по-людськи, — сказала вона й вийшла на наступній зупинці.
У салоні зависла важка тиша. Ніхто не знав, на чий бік стати. Усі тільки подумки питали себе: «А що зробив би я?»
Жінка витирала обличчя серветкою. Можливо, їй справді важко. Можливо, в житті багато болю… А можливо — вона просто втомилася бути непомітною.
Похилого віку жінка в автобусі почала грубити молодій дівчині й ображати її батьків — але тут дівчина зробила дещо неочікуване.
Водій озирнувся:
— Ще одна сцена — висаджу всіх. Досить. Я втомився від цього життя більше, ніж ви всі разом.
«А якби це сталося з вами — чий бік обрали б ви?»
