79-річна бабуся щоранку рилася в сміттєвому баку. Люди думали, що вона шукає їжу, але правда виявилася набагато страшнішою 😱😱
Літня жінка жила на першому поверсі, у квартирі з запотілими вікнами й облізлими фікусами на підвіконні. Ніхто толком не знав, хто вона така. Сусіди знали лише одне: щодня, рівно о шостій ранку, вона виходила до смітників із великою вицвілою сумкою. І починала ритися. Довго. Наче щось важливе шукала.
— Знову пішла…
— Може, їжу шукає? Або пляшки?
— Та ні, вона просто ненормальна.
— Або відьма. Очі — як у сови, — обговорювали мешканці.
У цьому ж будинку жила дев’ятирічна дівчинка. Вона часто бачила бабусю з вікна й ніяк не могла зрозуміти: чому та щоранку це робить? Одного разу цікавість переважила страх. Коли мама пішла на роботу, дівчинка спустилася у двір і підійшла ближче.
— Бабусю… ви щось загубили?
Та ніби не чула. Руки продовжували нишпорити в смітті — в огризках, клаптиках паперу, брудних ганчірках. Потім завмерли. Маленька дівчинка чекала почути, що бабуся просто шукає їжу… але коли дізналась правду — завмерла від жаху…
Продовження — у першому коментарі 👇👇
Дівчинка очікувала грубощів, але бабуся раптом прошепотіла:
— Ти не бачила тут немовляти?
Дівчинка завмерла.
79-річна бабуся щоранку рилася в сміттєвому баку. Люди думали, що вона шукає їжу, але правда виявилася набагато страшнішою
— Кого?
— Хлопчика… зовсім маленького… був загорнутий у ковдру. Я його загубила. Він десь тут.
З цими словами вона знову схилилася над сміттям і почала нишпорити в старих пакетах, більше не звертаючи уваги на дівчинку.
Дівчинка в жаху побігла додому. А ввечері все розповіла мамі. Та поблідніла і лише прошепотіла:
— Не підходь до неї більше, чуєш? Не наближайся.
Через тиждень літня жінка померла — просто біля смітників. Інсульт. Швидка приїхала швидко, але було вже пізно. Сумку, з якою вона ніколи не розлучалася, забрали двірники. А через кілька днів на лавці біля під’їзду почали шепотітися:
— Чула, що про неї дізналися?
— Про кого?
79-річна бабуся щоранку рилася в сміттєвому баку. Люди думали, що вона шукає їжу, але правда виявилася набагато страшнішою
— Про ту бабцю. Коли їй було п’ятнадцять, вона потай народила. Вдома. Батько дитини був удвічі старший, здається, сусід. Все приховувала. Народила — й одразу викинула дитину. У сміття. Мати її тоді побила і вигнала з дому.
— Господи…
— Відтоді в неї розум поїхав. То в психлікарні була, то вдома. А потім узагалі замкнулась у собі. І щодня ходила до смітника. Шукати. Свою дитину…
