На свій день народження чоловік подарував мені зів’ялий букет із сміттєвого бака: довелося йому помститися за такий “чудовий” подарунок 😲😲
На свій день народження я отримала… зів’ялий букет.
— Звідки квіти? — холодно запитала я у чоловіка. — З нашого смітника?
— А що такого? Якийсь дурень завчасно їх викинув. Вони ще два тижні простоять, — незворушно відповів чоловік. — Хороші ж квіти…
Я не повірила своїм вухам.
— Справді? Ти вирішив подарувати мені квіти зі смітника? Це все, на що я заслуговую?
— Взагалі-то це не тобі подарунок. Я ж казав, що нічого дарувати не збираюсь. Просто для краси, — знизав плечима він.
Ось тут я й вибухнула:
— Як же мені набридла твоя економія! Що ти притягнеш наступного разу? Об’їдки? Тобі це взагалі нормально здається?
— А що поганого? Квіти — і квіти. До того ж вони були на кришці смітника, а не всередині, — зауважив він.
Мені стало настільки гидко, що я навіть не стала нічого більше казати. Просто пішла у свою кімнату. Довго плакала. Було шкода себе.
Квіти простояли в домі ще кілька днів, потім він сам їх викинув назад — туди, звідки взяв.
Я перестала ображатися. Але пробачити — не означає забути. І тоді я вирішила, що на його ювілей влаштую йому такий «подарунок», який він точно не забуде.
Розповідаю, що я зробила, в першому коментарі 👇👇
Минуло два місяці. Олексію виповнювалося сорок. Він, забобонний, відмовився святкувати, сказав, що це «не прийнято».
Я привітала його повідомленням і пообіцяла подарунок.
Додому повернулась раніше й чисто символічно накрила стіл.
Він прийшов ближче до дев’ятої. Кинув погляд на стіл, буркнув:
— Не варто було так старатись.
— Я подумала, нічого страшного, якщо трохи відзначимо. Тим паче, я купила тобі подарунок! — радісно сказала я й побігла до кімнати.
Повернулась із коробкою, перев’язаною червоною стрічкою, й простягнула йому.
— Що там? — Він потряс коробку.
— Відкрий — і дізнаєшся, — усміхнулась я.
На мій день народження чоловік подарував зів’ялий букет із сміттєвого бака — довелося йому помститися за такий «чудовий» подарунок.
Він із цікавістю зірвав стрічку, відкрив кришку й заглянув усередину.
Як же приємно було спостерігати, як змінюється вираз його обличчя.
— Шкарпетки й… труси? — гидливо запитав він, витягуючи шкарпетку двома пальцями. — Чому без бірки й вицвілі? Їх хтось уже носив?
— Ну так. Не нове ж купувати! Я їх по знижці в секонд-хенді взяла, — нарочито весело відповіла я.
Він спалахнув:
— Як тобі взагалі таке в голову прийшло?! Фу! — і жбурнув коробку на підлогу.
А я спокійно подивилася на нього й сказала:
На мій день народження чоловік подарував зів’ялий букет із смітника — довелося йому помститися за такий «чудовий» подарунок.
— Так само, як і тобі спало на думку подарувати мені букет зі смітника.
