Мій син чув дивні звуки з-за дзеркала у своїй кімнаті, але ми йому не вірили — аж поки одного разу не перевірили самі й не побачили дещо жахливе 😨😱
Мій п’ятирічний син останнім часом почав поводитися дуже дивно. Він став нервовим, часто здригався від будь-якого шереху, особливо вночі. Я списувала це на вік — можливо, криза, можливо, вразливість, можливо, просто фантазії. У всіх дітей буває.
Але з кожним днем усе ставало гірше. Він прокидався серед ночі з криками, прибігав у нашу спальню в сльозах і повторював одне й те саме:
— Я їх чую… Вони шепочуть… Там хтось є…
Спочатку ми з чоловіком сміялися. Потім просто заспокоювали. Я обіймала його, гладила по голові й казала:
— Це лише сон, любий. Тут нікого немає. Ми ж перевіряли.
Кілька разів заради його спокою ми ретельно оглядали всю кімнату: під ліжком, у шафі, за фіранками — і, звісно, за тим самим великим дзеркалом, що висіло на стіні. Нічого.
Але вчора все змінилося.
Ми з чоловіком сиділи ввечері у вітальні, дивилися фільм. Було тихо, спокійно. І раптом у кімнату забігає син. Увесь у сльозах, обличчя перекошене від жаху, губи тремтять, і він кричить:
— Він повернувся! Він там, за дзеркалом! Монстр! Я його чую!
— Синку, — почав чоловік, — ми ж уже говорили…
— Будь ласка, заберіть його! Він там! Я чую, як він шипить!
Чоловік важко зітхнув і підвівся. Я пішла слідом. У кімнаті сина було тихо. Надто тихо. У повітрі висіло напруження.
— Ось, — прошепотів син, показуючи на дзеркало. — Він там…
Ми підійшли ближче. Дивимось. Тиша. Але в якийсь момент мені здалося, ніби… ніби дзеркало трохи здригнулося. Зовсім трішки, як від ледь відчутного подиху вітру. Чоловік різко ступив уперед і без попередження зірвав дзеркало зі стіни.
І в цю мить ми обоє закричали.
Продовження в першому коментарі 👇👇
За дзеркалом, у щілині між стіною та гіпсокартоном, звивалася величезна чорна змія.
Її луска тихо шурхотіла об бетон. Саме цей звук і чув мій син. Він нічого не вигадував. Він відчував.
Ми негайно викликали рятувальників. Приїхали спеціалісти, і лише вони змогли витягти рептилію зі стіни. Виявилося, що вона якимось чином пробралася з підвалу й жила там, у вузькому просторі між стіною та обшивкою. Саме там, де висіло дзеркало.
Тепер дзеркало знято. Стіну заклали. І я, як мати, зробила для себе важливий висновок:
Я завжди віритиму своєму синові. Навіть якщо він говорить про монстрів. Іноді діти відчувають те, чого дорослі просто не хочуть помічати.
