У літаку дівчина закинула свій брудний фут на столик сусіднього крісла: я ввічливо попросив її прибрати ногу, але потім довелося пояснити це жорсткіше 😏😔
Нещодавно я летів коротким рейсом — лише дві години, але цей політ я запам’ятаю назавжди. Спочатку все було звичайно: я сів на своє місце біля проходу, поруч було порожнє крісло, а біля вікна сиділа молода дівчина.
Приблизно через десять хвилин після злету вона почала поводитися дивно. Спочатку повільно зняла шкарпетки, потім розстібнула й зняла светр, залишившись у короткому топі. Потім вона дістала їжу й почала їсти так голосно, ніби навмисне.
Але кульмінацією став її брудний, явно давно немитий фут, який вона безсоромно поклала на столик перед порожнім сидінням — прямо переді мною. Від запаху того фута мені стало майже зле.
Я намагався вирішити ситуацію ввічливо. Нахилився до неї й спокійно сказав:
— Перепрошую, але ви не самі в салоні, будь ласка, поважайте інших пасажирів.
Вона лише зневажливо пирхнула і махнула рукою:
— Місце порожнє, я можу робити що хочу.
Моє терпіння закінчилося. Я вигадав простий, але ефективний план, щоб поставити цю грубіяночку на місце. 😬😢
Продовження в першому коментарі 👇👇
Я підвівся, пішов до стюардеси й попросив чашку теплого кави. Повертаючись на своє місце, я випадково — ну справді випадково! — розлив ту каву прямо на її огидну ногу.
Дівчина підскочила й закричала:
— Ви що робите?!
Я спокійно подивився на неї й відповів:
— Вибачте, я спіткнувся, але знаєте, в тісному літаку краще тримати ноги при собі. Так безпечніше і… ввічливіше.
Дівчина витерла ногу серветками і більше не наважувалася її виставляти. Увесь інший політ сиділа тихо, як миша.
Після цього інциденту я зрозумів одне: іноді не варто бути надто ввічливим — люди сприймають це за слабкість.
