Німецька вівчарка благала людей дати їй їжу, а потім йшла з пакетом у зубах: одного дня ми вирішили піти за нею — і побачили щось дивне 😨🫣
Ми помітили цю німецьку вівчарку кілька тижнів тому в міському парку. Щодня вона з’являлася приблизно в один і той самий час — занедбана, але з розумними, уважними очима. У зубах вона тримала старий паперовий пакет і дивилася на людей з благаючим поглядом. Багатьом ставало її шкода, і вони клали в пакет хліб, ковбаски чи булочки.
Але найдивніше було те, що собака сама нічого не їла. Щойно отримувала їжу — одразу йшла, не зупиняючись, углиб парку й зникала серед дерев.
Спочатку ми не звертали на це уваги, але з часом стало цікаво. Куди вона несе всю цю їжу? Чому сама не їсть, хоч виглядає голодною? Зрештою, цікавість перемогла — і ми вирішили піти за нею.
Того вечора ми йшли слідом за вівчаркою — і те, що ми побачили, шокувало нас 😱😱
Вона довго блукала звивистими стежками, а потім звернула до старого, давно покинутого будинку на краю парку. Через прогнилі вікна та завалений дах ми побачили, що всередині хтось є.
Собака зайшла з пакетом у зубах, і ми почули слабкий чоловічий голос.
Коли ми заглянули всередину, то побачили худого чоловіка з виснаженим обличчям. Його нога була перев’язана ганчірками, і він ледь міг рухатися.
Німецька вівчарка підійшла до нього і обережно висипала всю їжу з пакета перед його руками. Чоловік подивився на неї так, ніби це був його єдиний друг у світі.
Чоловік розповів нам, що кілька тижнів тому вночі став свідком нападу зграї бездомних собак на цю вівчарку. Він не побоявся втрутитися і прогнав їх, але одна з собак все ж встигла сильно вкусити його за ногу. Відтоді він майже не міг ходити, і, не маючи де жити, оселився в покинутому будинку.
Вівчарка, ніби розуміючи, що чоловік не може сам дістати їжу, почала ходити до людей з пакетом і приносити всю їжу йому. Вона не з’їдала й крихти — віддавала все своєму рятівникові.
Наші серця стислися. Ми допомогли чоловікові вибратися з покинутого будинку, викликали лікарів, обробили рану і знайшли йому тимчасове житло.
Собаці ми купили велику пачку корму, дали води та поїсти. Вперше за багато днів вона нарешті дозволила собі поїсти.
Але весь час, поки ми були там, вона не відходила від чоловіка ні на крок.
