Наша кішка всю ніч сиділа біля дверей спальні й жалібно нявкала: а вранці ми помітили щось жахливе 😱😱
Наша руденька кішка на ім’я Сіма завжди була надзвичайно розумною й ласкавою. Ще змалку вона проявляла особливу котячу мудрість — розуміла, коли нам сумно, коли ми зайняті, і ніколи не заважала без потреби. Здавалося, вона читала наші думки, поважаючи наші межі, навіть коли це стосувалося заборонених дверей у спальню. Сіма знала, що туди їй не можна, і завжди приймала це спокійно.
Але останні тижні її поведінка змінилася. Вона стала тривожною, неспокійною, часто сиділа днями й ночами біля дверей спальні, жалібно та голосно нявкаючи, ніби благала впустити її. Вона нерухомо сиділа в одному місці й уважно дивилася на щось.
Ми намагалися зрозуміти, що сталося. Годували її найкращими ласощами, водили на прогулянки, намагалися приділяти їй якомога більше уваги, але Сіма не відходила від дверей. Уночі її плач ставав особливо болісним, і наші серця розривалися від жалю.
Тієї ночі я не витримав — відчинив двері й дозволив їй переночувати з нами. Сіма обережно увійшла, ніби боялася порушити наш спокій, і тихо вмостилася в ногах ліжка. Вона спала міцно, майже не ворушачись, ніби нарешті почувалася в безпеці.
А вранці ми помітили щось дуже страшне 😱😢
Ми побачили, що Сіма вже не дихає. Тієї ночі вона залишила нас.
Ця розумна, вірна кішка, мабуть, просто хотіла попрощатися по-своєму — провести останні години поряд з тими, кого вона любила всім серцем. Ми плакали, не вірячи, що її більше немає.
Кілька днів потому, прибираючи в домі, ми знайшли її потаємне місце за диваном — там лежали всі ласощі, які ми давали Сімі останнім часом.
Вона їх не їла, а дбайливо зберігала, ніби вже не відчувала потреби в їжі, знаючи, що її шлях добігає кінця… або ж залишала їх для нас.
Сіма прожила довге і щасливе життя та пішла з нього так само гідно, як і жила: з любов’ю та повагою до тих, кого вона сама обрала своєю родиною.
