“Забирайся звідси, жінко! У моїй роті немає місця для таких, як ти!” — різко сказав капітан молодому солдатові, але він навіть уявити не міг, хто стоїть перед ним 😱😱
У казармі стояла задушлива суміш запаху сирості, поту й старого диму. Пил лежав на підлозі товстим шаром, іржаві ліжка рипіли від будь-якого руху, а солдати сиділи в кутку, мов загублені тіні. Їхня форма була подерта, чоботи — порвані, а на обличчях читалася втома й байдужість.
Анна, щойно переступивши поріг, відчула, як усередині все закипає. Вона очікувала побачити міцних і гордих захисників Батьківщини, а замість цього — людей, доведених до злиднів і відчаю.
Вона рішуче підійшла до капітана.
— Чому ваші солдати живуть у таких умовах? — різко запитала вона. — Де форма, де нормальна їжа? Чому в казармі свинарник?
Капітан насупився, а потім, зрозумівши, що перед ним беззахисна дівчина, усміхнувся:
— Ти хто взагалі така, щоб ставити запитання? Не боїшся роботу втратити?
— Я не боюся, — твердо відповіла Анна. — Мені огидно взувати порвані чоботи й їсти їжу, якою навіть свиней соромно годувати. Це стосується мене й моїх товаришів. Ми сюди прийшли служити, а не виживати.
Капітан різко зробив крок до дівчини, схопив її за комір і люто гаркнув:
— Забирайся звідси, жінко! У моїй роті немає місця для таких, як ти!
Але капітан навіть уявити не міг, що перед ним стоїть не звичайна дівчина… 😱😱
Продовження в першому коментарі 👇👇
Анна спокійно подивилася йому прямо в очі й промовила:
— Ти помиляєшся. Я прийшла сюди саме за вами.
Капітан розгублено кліпнув.
— Що? Хто ти така, щоб так розмовляти зі старшим за званням?
Вона витягла посвідчення й підсунула йому під ніс.
— Лейтенант внутрішніх розслідувань. На вас надійшло безліч скарг. Ваші солдати недоїдають і ходять у ганчір’ї, бо гроші, виділені на частину, осідають у ваших кишенях. Ви — злодій і зрадник.
— У тебе немає доказів, — пробурмотів капітан, але голос його затремтів.
— Помиляєшся, — холодно відповіла Анна. — У мене є все: документи, свідчення, перекази коштів. Ви більше не капітан.
З цими словами вона зірвала з нього погони. У той самий момент до приміщення увійшли двоє військових поліцейських. Капітан спробував вирватися, але його схопили й надягли наручники.
Солдати, що сиділи в кутку, вперше за довгий час пожвавилися. В їхніх очах загорілася надія.
Анна озирнулася на них і твердо сказала:
— Віднині у вас буде нове життя. Тут більше немає місця для зрадників.
