60-річна жінка прийшла на співбесіду влаштовуватись програмістом: усі почали сміятися з неї, поки не дізналися, хто вона така 😱😱
В одному з найбільших і найпрестижніших офісів міста відкрилася вакансія програміста. Проєкт — масштабний, міжнародний, з чудовою зарплатою і можливістю кар’єрного зростання. Компанія оголосила день відкритих співбесід. Участь могли взяти всі: від випускників до досвідчених фахівців. Головне — знання, амбіції та пристрасть до професії.
З самого ранку в коридорі біля залу для інтерв’ю зібралися молоді, впевнені в собі кандидати. Дехто тримав новеньке портфоліо, інші — були в ідеально випрасуваних костюмах. Вони обговорювали алгоритми, кейси, попередні проєкти й, звісно, мріяли про перемогу.
А потім… у коридорі з’явилася вона.
Жінка років шістдесяти, у строгому чорному костюмі, з акуратно укладеним білим волоссям і шкіряним портфелем. Вона неквапом пройшла повз здивовані погляди й сіла в самому кінці ряду.
Спочатку запанувала тиша. Потім — шепіт.
— «Серйозно? Хто її візьме на роботу?»
— «Програмістом? У її віці?»
— «Це жарт, так?»
— «Цікаво, вона ще пам’ятає, як комп’ютер вмикається?..»
Дехто відкрито посміювався, хтось знімав сторіс, дехто навіть дозволив собі кілька єхидних коментарів уголос.
У той момент ніхто навіть уявити не міг, ким насправді була ця літня жінка. Повну історію розповіли в першому коментарі,
а нам цікаво: як ви вважаєте, чи справді після 60 років немає сенсу працювати в таких сферах? 👇👇
Минув час. Почалася перша частина співбесіди — групова. Усіх кандидатів запросили до просторої зали. Там уже чекали представники HR-відділу та жінка у строгому чорному костюмі… та сама.
Один із кандидатів не стримався:
— «Вибачте, а вона теж проходитиме співбесіду? Просто у нас технічна позиція, а не клуб за інтересами…»
У цей момент підвелася одна з HR-менеджерок і спокійно оголосила:
— «Добрий день. Я — керівниця відділу персоналу. А це — моя помічниця. Вона не просто кандидатка, вона — частина сьогоднішнього тесту. Наша компанія цінує професіоналізм, але передусім — людяність. Сьогодні ми уважно спостерігали, як ви поводили себе в коридорі, як реагували на людину, яка “не вписувалась” у ваші очікування.»
Пауза.
— «І знаєте що? Якщо ви не здатні поважати людину, не схожу на вас — за віком, зовнішністю чи досвідом — ви не зможете працювати в команді, де важливі розуміння, повага та толерантність. Тому що ми будуємо не просто IT-продукти. Ми будуємо культуру.»
60-річна жінка прийшла на співбесіду влаштовуватись програмістом: усі почали сміятися з неї, поки не дізналися, хто вона така…
Мовчання. Ніякове. Дзвінке.
З усієї групи далі пройшли лише троє. Ті, хто привітався з літньою жінкою, поступився їй місцем і не дозволив собі жодного зневажливого слова.
Інші вийшли із зали з опущеними головами, вперше усвідомивши, що їхнє справжнє випробування почалося не з першого питання — а з першого погляду в коридорі.
