Мій чоловік вигнав мене і нашу новонароджену доньку через підлу змову моєї свекрухи: я мусила помститися 😢😢
Я завжди знала, що свекруха мене не любить. Але й уявити не могла, наскільки далеко вона може зайти.
Коли я завагітніла, вона наче з глузду з’їхала. Втручалася в усе — від вибору ліжечка до того, що ми мали їсти на вечерю. Постійно кричала, що я «не гідна» її сина.
А коли УЗД показало, що буде дівчинка, вона влаштувала такий скандал, що медсестри ледь не викликали поліцію.
«Ти навіть сина йому дати не можеш. Ти — ніщо!» — кричала вона на весь кабінет.
Мені було так соромно й страшно одночасно.
Коли почалися пологи, я сподівалась, що щось зміниться. Але даремно.
Вона увірвалася до пологової палати, попри заборону лікарів. Щойно медсестра передала мені мою донечку, свекруха вихопила її з моїх рук і обійняла так, ніби це її власна дитина. Я ледь не зомліла від жаху.
Минув тиждень. Я намагалася звикнути до нового життя й піклувалася про немовля, поки чоловік був на роботі. Одного вечора свекруха зайшла, тримаючи в руках товстий конверт. Не сказавши ані слова, простягнула його моєму чоловікові.
Він відкрив його. Його обличчя потемніло, а руки затремтіли.
— Що це? — запитала я, вже відчуваючи, як серце стискається від страху.
Він подивився на мене так, ніби вперше бачить.
— Збирай речі, — сказав холодно. — Ти і дитина — з мого дому. У тебе є година…
Продовження — у першому коментарі👇👇
Виявилося, що в конверті був негативний тест на батьківство.
Моє серце розбилося. Я намагалася все пояснити, благала хоча б вислухати.
— Ти з глузду з’їхав? Це ж твоя донька! Я ніколи тобі не зраджувала!
— Досить брехати! Результати ДНК — чіткі, чорним по білому! — кричав він, стискаючи кулаки.
Моя свекруха стояла в кутку й… посміхалася.
Тієї ночі мене вигнали. Я стояла під проливним дощем з маленькою дитиною на руках і не знала, куди йти.
Минуло кілька тижнів. Мені вдалося знайти прихисток у подруги. Я була виснажена безсонними ночами й відчаєм. Але глибоко всередині жевріла іскра — я знала, що мушу дізнатися правду.
Я знайшла лабораторію, де, начебто, робили той тест, і попросила провести повторне дослідження.
І правда відкрилась.
З’ясувалося, що свекруха використала підроблені документи — вона сама сфальсифікувала результати. Справжній тест підтвердив: мій чоловік — біологічний батько дитини.
Я надіслала йому справжні результати. І вперше з моменту всього, що сталося, він подзвонив. Його голос тремтів:
— Пробач… Я… я не знав…
— Ти повірив папірцю більше, ніж мені, — відповіла я. — І дозволив своїй матері зруйнувати нашу сім’ю.
Він благав мене повернутися, але я вже не могла.
Я обрала себе і свою доньку.
